Здається, нічні заметілі, а снігу нема. І листя нема, геть нічого нема, і нема супокою: ті ж спогади, лиця, і вухо — як мак розрізаний навпіл,— пусте і залите пітьмою. Дух не може ніяк подолати бар’єр: десять поверхів тиснуть людьми, що сумні, але строгі. Не прошити їх всіх. Твоє слово — не їхній суфлер. їм хтось інший нашіптує глави давно вже зазубрених оргій…