Дівчинко моя фіалковая, чом ти мене не любиш? — чорний кінь прийде, свисне на мене — тогди плакати будеш. Кулі летіли, в мене цілили — я за листя ховався: яворовий лист до серця притис— і не вбитим зостався. Летіли кулі тонкі, стальові — кучері розчісували: із серця нишком в зелену фляжку мед-пива наточували. А літа мої йшли, мов косарі по залізному мості; я листи писав — їх тобі несла синя рибка на хвОсті, Дівчинко моя фіалковая, я ж собі й не гадаю, що бистра вода рибку понесла до чужого Дунаю.