Розсипались на вітрі — і висять довільні, невблаганні карти долі, та крізь брудні дими із урнових багать хіба розгледиш їх? Та й королі всі — голі (мабуть, що й ти — король): в тобі ось не на жарт метро собі червоне збудували страхи і сумніви — обранці сил могутніх,— та знаєш ти: ще не перемішали байдужі руки тих байдужих карт, і дурень зріє в кожному з присутніх.