Лубочки стишені, пастуші вже не диктуєш ти, лиш порожніють з тютюнцем папуші, і сохнуть чарочкам роти. Тож дай мені ще трішки сили, бо, мабуть, там зима — Дерева тіней натрусили, а яблук і нема. Лиш кахлі скалочку ще видко, де жовняр на коні: при боці жовте пістолєтко і горличка в вікні. Потомлені янголи мовчки, ховаються за край… Ще чутно пісню, але й з неї повитікав Дунай.