Знову коні палають в степу, гриви зфашкують раптом, і грімкоче глухе туп-тупу Трахтемирівським трактом. З грив на гриви стрибає вогонь — сто пожеж чвалом скаче. Пішаницею їм удогонь понад степом хтось плаче: «Боже! — чути волання крізь дим, я не прошу потопу, лиш дозволь моїм коням гнідим досягти Конотопу…»