О. Лишезі Іній, вже й очерети змерзли: навіть кінь — і той губами не відігріє (він був колись конем і він це знає), крізь нього йшли дощі; вони його й розмили врешті, в землю вбили. Це вже відтак з рудої голої землі з’явились два осикових листочки: тепер вони — його легені. У кожнім році, ближче до зими, вони, звичайно, опадають — йому стає самотньо, навіть тяжко.