В жіночому єстві то зрине, то потоне сріблястий острів Лесбос: мов корал, він світиться, заманює і стогне, аж поки в кров не випустить свій шал. Тоді з сестрою — юною, мов квітка, цілується вона, гортаючи книжки з чарівними жінками, чи мов кітка, в футрини треться, і стократ знимки перебирає, млостячись своєю тонкою вродою із божих тайників, і хоче в Францію, і, в’янучи за нею, кляне розкішно всіх чоловіків.