Коли вона плелася в коси — чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу в гаку непевну, звабну ніч? Ох, смиче, теж дививсь куди ги? — вже ж сивина спадає з пліч, — як босу музику пустити в таку непевну, звабну ніч?.. Візьму собі землі окраєць, піду блукати по світах, — хай тільки вітер завиває в моїх розхристаних слідах… О малю, тату, як спитають, куди ваш син подався з віч — скажіть: він музику шукає, що босою пішла у ніч.