я ще один із тих що обманулись і відізвавшись із копальні хромосомів піддався легкодухо на життя покинув рай імлавої копальні де — мов жива роса — тріпоче купно невидиме зерно людей (у щільниках незримих) прийшов — зацвів — зів’яв — і шусть у землю скрізь у землі ледь глибше за картоплю розлігся наголяса перед Вишнім однаковісінький кістковий інвентар (немов єдина на землі доцільність — кістки вирощувати власні) банальні ієрогліфи людей мов сірнички дитячою рукою поскладані . . . . . . . . . . . . . . намарні люди котрих навіть Бог не в змозі пригадати на обличчя