Я додому поїду. В ШтенЕвім млині, де стіни можна їсти, ніби хліб, наймуся мельником і стану заробляти цеберчик кукурудзи день при дні й мукою шар за шаром покриватись. Під бухкання ківшів — тах-тах, тах-тах — полюбить серце битися в млині, де душі зерен куряться і пахнуть… Та перебухкає, замулиться і вмовкне (бо мельника мукою занесе), вода піде до іншого млина, і колесо затихне, — і тільки з-під муки, яка проломить дах, пульсуючи у ній, ростиме впертий звук — тах-тах, тах-тах, тах-тах… О серце мельника в пожорнаних житах…