Стоїть при дорозі хлопчатко в сорочці рваній: — Я — подорожник, прикладайте мене до рани. Ідуть подорожні — ніхто з них, ніхто з них не стане. — Я — подорожник, прикладайте мене до рани. Враз — гальма завищали, і вовчим оком сорочку прошито: — Що тиняєшся, хлопче, а. чи, може, набридло жити? І крізь сміх, мов крізь ножі, хлопчик блідо ворушить губами: — Я ж… подорожник, прикладайте мене до рани…