Протяжні, щільні, вперті, гураганні пронизують Його вітри, і змерзлим серцем колотять в Ньому, як тугим зеренцем. в достиглому горісі… Все — в тумані. На вод яйиі, мов птах, усівся Дух — висиджує земельку нашу… Вщух на хвильку вітер; бухкає з глибог ледь вкупку збите серце — зріє, зріє праматір наша, і вітрисько — віє, й каміння достигає серед вод.