Сизі ранки поснулі, зозулі під росами сплять, зелені стебла цибулі з низеньких туманів стримлять. Грузне в туман драбина, прихилена до воріт. Видно: якась людина мирно стриже живопліт. Чутно, як соки нуртують, й знову при рідній ріці равлики біло мурують тихі свої церковці. Хочу і я ставати тихим, гасити вапно, і живопліт доглядати, й довго дивитись в вікно.