В. Морозову Гаряче дерево з півмісяцем і чортом ми спроквола п’ємо, а три слони пливучі сховалися у іншу філіжанку; допоки музикант не скінчить «Parco morto: » смаглявий кави дух не вивітриться, й кручі не наповзуть на нас — і ми аж спозаранку роз’їдемось самітними дощами в одноманітних снів кавове ворожіння, де все, як і в житті, далеке і звичайне, де трохи е почвар, асфальту і везіння…