На хлібі — три пташки-зозульки, а тісто глевке — і тому западається в центрі княгиня із князем на бричці: зам’який і високий той хліб вже затягує в тістяну тьму не лише молодих і зозульок таких невеличких, але навіть все те, що ми лиш загадали йому; і колись, як почується брички рум’яної скрип, все, що в тісто запало, воскресне порою нічною, і над хлібом щоденним княгиня із князем, як схлип, кружелятимуть, начебто хліб ще й душею говорить зі мною…