Надлетіло до мене вночі сітника шелестіння: збайдужіла до мене далека вітчизна — зашепотіла — і я землю забуту згадав (аж під ліву лопатку — в шпаківню? — шугонули шпаки) — виявляється, я ще не зовсім пропащий: моє серце запевне колись в сітниках зеленіло, хоч, гадаю, не раз на цій дивній зорі я толочив сітник, але він не образивсь — серед ночі сьогодні пронизливо зашелестів. І я з того зеленого шелесту сплів, як бувало, бричку, ліхтар, перукарську машинку, крісЕлко — все, що плів мені тато колись,—і ще навіть сплів я мушлю зелену — слова наслухати — аж доки воском вечірня зоря не заллє мені вуха…