Тоді як у нашому листівнику закінчувався лист і в стайні рикала маржина яка не звикла спати у бруді ми вирушали в Дуби за листом По дорозі тато мріяв уголос як то буде поважно коли я підросту і ми втрьох із дідом зможемо нести три верети за раз йому й не думалось що на той час коли я зможу підійняти добру верету листу — з їхньої з дідом сили залишаться тільки скіски (як від добрих кіс) і я лиш сам-один буду нести ту верету таку велику і таку тяжку А якось однієї ночі нам усім трьом присниться один сон: ніби ми виходимо з осіннього лісу і кожен з нас несе на плечах по великій вереті листу і ми засипаємо тим листом наших корів і волів аж по самісінькі шиї!.. (о… що то буде за сон!..) і дивно що на ранок ніхто з нас не помре