тут де ми тепер долітовуємо це літо плакали колись ведмеді рудошерсті і довго нюхали прив’ялі чорнобривці перед зимою у ці протрухлі ворота вплітали колись жовтенькі юрінкИ аби Юра на білім коні подвір’я не витоптував а ти запитуєш мене чому так пронизливо й імлаво-сумно пахнуть отут чорнобривці і чому опівночі коли шумить гроза під нашими вікнами хтось ходить і білим наче блискавка язиком облизує наше вікно