Тут іще не вивітрився дух кіммерійських срібел і куниць, ще тягучий спокій не ущух в цих струнких, величних молодиць. Хіть землі невтолена й крута в них струмує з дикістю ріки. Глянь — хоробрих воїнів полки дозрівають в їхніх животах. Я вже знаю, що це за земля, я вже знаю, що тут був за лад: в цих жінках ще й досі промовля ніжно-навісний матріархат.