Сестрі Злови мені маленьку жабку, дай їй стрілу травички в лапку — хай не боїться… Втім, я й так згадав дитинство — як ми грались у хованки, і як лякались криничних жабок, а ще як ти заховалася в криницю, і я тебе, мов котик кицю, урятував таки… Та все ж, найкраща схованка — долоні худі, замурзані, солоні… Сховаюся — і не знайдеш… Як вельми сумно нам одначе: не схований — ніхто й не баче, сховаєшся — побачать всі. Я так не граюся, тим паче, що скрекекекає і плаче бульката жабка в лопусі.