По всіх містах їх діти стигнуть, мов цитриновий сік у цитрі. Як саком — рам’ям милостиню зачірпують цигани хитрі. Ця бездержавна лихоманка, ця пісня тоскна і незгасна… Моя Вітчизно, ти — циганка: чужа, небажана й прекрасна. Твоїми зимними руками мене просіяно крізь сито, щоб я блукав, сумний, світами й визбирував циганське мито.