ці беззвучні слова що нашіптую їх десь-таки западають згодом певно наткнувшись на них ти пронизливо їх зрозумієш і подумаєш — боже це ж він зізнавався в любові і просився щоб ніч коло тебе хоч пересидіти він не вірив в слова він не став паном слів він боявсь що слова залегкі в нетривкім і тривожнім цім світі він нашіптував їх як дими як дими із твоїми очима і хто знає чому не гірчили вони й не в’їдалися в очі