Як серце не втішай читаннями сумними — воно однак побачить щось жахливе: пророки всі — нудні, і їхні вчення — нудь. Кого з нас сколихнуть ці тлусті херувими? — в них крила — золоті, тому не понесуть із цього танцю нас хоча б понад оливи… А ти на цім даху, нудьги і жаху повен, все, що колись надбав — проспав, забув давно… Хоча тут гарно мріяти про човен, та ще коли у нім скляні облавки й дно.