…від рідних їм по долі українців Вітаємо тебе, гіркий, далекий краю, Повитий горами, порізаний річками, Облитий моря синього прозорою водою. Укритий, наче рай, зеленими садками! Хоч і чужий ти нам, та рідний по тій долі, Що споконвіку нас на світі доглядала; В старовину сіду на наше рідне поле Якого тільки ворога вона не засилала! У нас тут, по степах, товклися всякі орди – Носились половці, ногайці, татарва; А твій край мучили вестготи і бургунди, Остготи й франки нищили, немов та сарана… І ми пішли; ми рвались до розвою, Нічийого не заїдаючи життя; Ми – дужі вірою та правдою святою – Несли любов свою в всесвітнє бороття… Не за горами-то вже сонце правди І незабаром займеться, над нами сходе світ! Він бовваніє вже… Прийми ж від нас, народе Чужий, та рідний долею, братерський наш привіт!