Через те не люблю парубків. Парубки не уміють любить, Не уміють мене цілувать, І, цілуючи, душу відкрить. Через те не люблю паничів. Паничі не до мислі мені: У їх серця, здається, нема, А хоч є – то і ті кам’яні. А за те я люблю москалів, Що москаль сиротина собі; По всім світу широкім гуля, І нема йому всюди рідні. Хто ж пригорне його, молоде, Хто на лоні зігріє своїм? В грудях б’ється серденько палке, Душа просить живої душі. А де взять? Приходи, прилети Ти до мене, моє серденя, Біля серця зігрію тебе, В моїм серці ти найдеш свій рай! Від того ж я люблю москаля, Що москаль сиротина собі. По всім світу широкім гуля, І нема йому всюди рідні.