Дзвінкий твій голос, мов струна, До мого серденька доходе. В душі самотній підійма Мої забуті давні годи. Тоді, як серцем молодим Я слухав тута інші речі Про щастя людське… Ох, не ним Тоді тут билось моє серце! Другая, іншая мана Мене до себе, знай, манила В той стан, де воля дорога Свої вимахувала крила… Тепер те зникло, зацвіло, Немов сухар в льоху, в темноті, І радість серце позбуло В нерідній та нудній роботі. Пропали гордії гадки, Поникли дорогі надії, І, мов пустоцвіт, одцвіли Мої тут літа молодії. Я не журюсь за тим, дарма!.. А тільки серце жаль прониже, Якщо-то красная весна До нас не вернеться вже більше. Та ні! ще вернеться вона… Порукою – твоя тут мова І голос дзвінкий, як струна, Готове серце до любові! Дзвони ж ти ним! хай голос твій До мого серденька доходе, В душі нерадісній, сумній Здіймає давні мої годи!