Ти не вмер, ти тут завжди живий, Бо “дух свят” не вмирає ніколи… Його частка – “Кобзар” голосний – Нам про те найгучніше гомоне. Всі покривджені в світі людьми, Не пригрітії променем сонця, – Покалічені лихом з весни, – Мають в йому свого оборонця. А що правда та воля ота, Що глумилась весь вік над тобою, То вони, наче мрія свята, Сяють нам провідною зорьою. Через те від високих палат І до кожної вбогої хати Твій “Кобзар” є жаданий нам брат, Чи сестра-жалібниця, чи мати. Як той круг розгорта по воді Без упину широкеє коло, Так немає упину й тобі, Бо… “дух свят” невмирущий ніколи!