Прийди! пригорну тебе к лону, Як долю найкращу мою, Зігрію душею живою І серцем палким оживлю; Цілуванням я визову знову Огонь у твоїх оченьках, Засвічу ту уранішню зорю На поблідлих-померклих вустах. Прилети ж, моя пізняя пташко, Хоч приснися у тихому сні, Сама знаєш, як тяжко та важко Тут без тебе самому мені.