Громи на південь відгриміли. Із Громоклії п’ють воли. Ми так багато не зуміли! Ми так багато не змогли! Чи ти простиш за це нас, люде, Чи покараєш забуттям? А вже ж можливості не буде Почати заново життя. Не втішить думка сухоребра, Що наче щось і ми змогли. А Громоклія б’є у греблю, Мов каже: ви — перемогли…