Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви — Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник — Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник Знов поглине мене.