За нами розгубленість мертва, Де страх і покора — закон. Там втрат не буває, де жертва — Здобутий в огні бастіон!Ім’ям невблаганним свободи Здолали ми й кинули ниць Понурі карпатські приходи, Асфальти далеких столиць.А тут на міста й хутори ми Залізну накинули сіть. Тут скрізь наше військо незриме У хижих залогах стоїть.Потрібно всіх у роботі, А серце б’є, як обух. Прокляття моїй плоті, Що слабша за мій дух!Їх душі — горіння і криця — У нашому завжди гурті, Братів, що в далеких в’язницях І тих, що упали братів.Майно революції — цінний Живий боєвик повсякчас. Сьогодні найбільшого чину Вона зажадає від нас.Товаришу, любий мій брате, Хіба упокорить нас це? Хто вмів справедливо карати, _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _*Для тих, що нікчемні і кволі, Заквилять про зламаний цвіт, — Неугнутість нашої волі І нашої віри ґраніт.Ніколи нікому не стерти, Що сріблом ясної сурми: Шкодуємо тільки, що вмерти Удруге не зможемо ми!Дорога пряма і одверта, І твердо іде леґіон. Там втрат не буває, де жертва — Здобутий в огні бастіон!Хто має уші — хай слуха! Хто має серце — люби! Встає цитаделя духа — Десятки літ боротьби.“Вежі” 1940 р.