Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці — і кров, і смерть. Небо — княжі київські емалі. Небо знову — твердь.Знов не вгору несміливим зором — В безкраї степів, Жити повно, широко і скоро І урвать, як спів.Як колись, горіти і п’яніти, Шоломом п’ючи, І життя наопашки носити На однім плечі.1930