Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим.Ширше груди! Повніше серця! (Бо згориш від чекання, згориш!) Чи була коли днина, як ця, І дівочі уста принадніш?!О, ця днина, як п’яне вино! О, ця смерть, як холодна блакить! Як велично, що нам не дано До тридцятого року дожить!1930