Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене — гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі.По узбіччю, поритім від злив, Кілька хмурих ялиць поп’ялось. Бистриною підскочив лосось, Каменюку ведмідь покотив.Все могутніша мова ріки І щороку понуріші дні. Та в печері, при вірнім огні, Дві міцні і гарячі руки.