І звідкіль воно хмара волохатая Та моє серце тужно облягає?.. – Ох, було б тобі, перше чим кохатися, Та напиться води аж із Дунаю… – Та було б, мамо, та було б, розумнице, Та було б слухать – серце не питається. А тепер мені тополина вулиця За четвертою хатою кінчається. А вже в тій хаті відбули заручини, Відтюгукали старости з боярами, І зосталося лиш моє засмучення На причілкові одиноким явором. І летять гуси, і летять журавлики, І літа мої листом осипаються. Тільки ж досі ще молода жура моя За четвертою хатою кінчається.