В час туманів за далеким Світязем, В сум снігів, що випили тепло, Раптом погляд твій мені засвітиться І волосся золоте крило. Вже мій сад збирається до вересня. Б’є вітрів осінніх перегуд. Я не знаю, чи коли повернеться Теплий май твоїх вишневих губ, – Тільки знаю: щось в мені минається. Час пряде свою одвічну нить: Солов’ям вишнево одспівається, Журавлям осінньо відболить; Тільки знаю: за далеким Світязем, В сум снігів, що випили тепло, Раптом погляд твій мені засвітиться І волосся золоте крило.