І За все, що взяв од пирога життя, Платити доведеться по рахунку: За перший успіх і за краплю трунку, За юний гріх і спалах поцілунку, Ба, й за прискорене серцебиття Платити доведеться по рахунку. То що – не руш? Не рухайся? Дарма: За поміркованість, гладку і ситу, Собі і дітям прощу не купити. Отож бери своє. Хоч буде чим платити, Коли рахунок виставить зима. ІІ Віддай усе, що взяв, і освятись. Ще більше, ніж узяв, зумій віддати. Стоїть на видноколі світла мати – У неї вчись. Вона тебе у всесвіт віддала. О, як боліло їй – аж кров біліла, Коли вона себе в тобі родила! Нічого не зоставила собі: Свою красу, непогрішимо світлу, Передала тобою в лоно світу І увійшла в космічний колообіг. Тепер тобі платити час настав, Зумій-но надароване віддати: Себе пізнати. Народити матір. Углиб розбудувати отчу хату. В космічний колобіг синів послати… А ти гадав: безсмертя – річ проста?