На отчі креси темна сила суне, А наша совість спить собі, німа. …Не озивайте ім’я Бога всує, Коли в душі давно його нема. Уже й дідів своїх у дурні взули Онуки мудрі, сплюнувши з губи. …Не озивай ім’я Народу всує, Коли ти пам’ять Роду розгубив. І в час, коли прощення за провини Молитимете в Божої Руки, – Не озивайте всує Україну, Аби не всохли ваші язики.