Настане день скорботи світової – І попливе у лодії труни За вічний круг і пруг Останній Воїн Великої, Священної війни. Душа солдата в потойсвітнім краї Повільно рушить на суворий звіт, І від осколків давніх перед раєм Дуга безпеки заячить у світ. І сам Петро, зачудування повен З не баченої досі дивини, У Всеблагого запитає: – Хто він? – І Бог відкаже: – Се – Останній Воїн Великої, Священної війни. Ти відчини Йому ворота, Петре, І – грішного – до раю запроси: Він на землі зазнав такого пекла, Що Я Його простив на всі часи! …Останній залп прониже тишу гостро. І в щемну мить, як сироти в сльоту, Таку печать відчують час і простір, Що навіть кутий з каменя Апостол Ледь стримає за вією сльозу.