Це мою хату вже замітає холодний вітер, І синій терен в туманах сизих осінньо терпне… Ти моя мрія, мій бронзокосий останній квітень. А я вже серпень… А я вже серпень… Серпень. Мені настала пора вечірня косить отаву. Виходжу в поле, а місяць висне, як срібен серпик. До тебе, квітню, ще тільки стука у гості травень. А я вже серпень… А я вже серпень… Серпень. Це так судилось: мені летіти, не долетіти І зупинитися жайворово над твоїм серцем, Бо поміж нами лягли навіки літа і літо – Як поміж квітнем і поміж серпнем… Серпнем.