Чи то світ ошалів, – най би шлях його трафив, – Чи то люд перевівсь на овечий табун?! Бо колись хоч везли у неволю із Кафи, А тепер уже з Києва – прямо в Стамбул. То колись торгашів з їхнім страмом і крамом Вигнав з храму Ісус, щоб і дух не кишів! А сьогодні владики віншують у храмах Під розгублені дзвони нових торгашів. Чи то пастирі наші знічев’я забули Про Всевишнього Бога караючий перст? …Так недовго, отці, опинитись в Стамбулі, По дорозі згубивши кадило і хрест.