В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, я босі ноги згадую в грязі, що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, де й сонце соромом стає, бо ви його з водою, як з небес, у серце занесли моє.