В душі я чую неясний мотив, Так ніби десь під вітром опівночі Дзвенить води весняної розлив Над нивами чи ніби десь в обочі. Осінній лист у золоті поплив — Аж споминів моїх осліпли очі, Чи ніби перший сніг оповістив, Що йдуть зимові дні, як поторочі. Я прислухаюсь. Осінь і весна, А там зима — три паралельні ноти, Над ними — літа золота струна… Скажи, душе, чого тремтять висоти, І звідки йде життя моє, і хто ти? Чотири пісні там — а ти одна!