Зостаньсь на цілу ніч! І я зоставсь до ранку… Над раном сонця ждав, І відхиляв фіранку Для перших променів, Та сонце не зійшло, Стояла ніч навкруг, Чорніло неба тло… І я сказав: “Це ти, Моя кохана доле, Зробила так, щоб ніч Не скінчилась ніколи, Та пожалій мене, Дай мені трохи сонця, Як ждеш, аби я був За мужа й охоронця!” А ти сміялася: “Не дам тобі й краплини, Зостався ти на ніч, То ж ніч тебе поглине; Платити за кохання Потрібно сонцем, друже, А хто ти там – чи муж, Чи сторож мій – байдуже!”