Люблю вночі на небеса дивитись, Коли зірки, немов бджолиний рій, Поблискують крильми, і повен мрій Виходить місяць, як прадавній витязь. Блакитом неба прагну оповитись, Неначе димом тютюну курій, Лишити все на цій Землі старій І в безмірі небеснім загубитись. Там десь моя вітчизна неземна, Де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля, В сивинах сяйва мріє далина. Та день іде блідий, як породілля, І знову я в руках того свавілля, Що звершує колиска і труна.