Нема такого хліба на землі, Як той, що моя мати випікала На листі горіховому в печі, Глибокій, мов тунель коло Яремчі. Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками тмину, Він кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій хаті. Я не збагну ніколи, як вмістилось Моє життя в маленькім слові: хліб, Вселенна — в зірці тмину запашного. Живе в нім мати, що давно померла, І той горіх, що з туги всох за нею, Мені у тому слові шелестить.