Ти дуже гарна, але я з тобою В ліс не піду, де пахне тінь хмільна, Де чорТ під папороттю голубою На нас чекає з чаркою вина. Питво і перевтілення химерне Чекає там звабливе і страшне: Боюсь, що біс мене в коня оберне, Дух амазонки в тебе зажене. Боюсь, що я іржатиму від щастя, Як по мені ковзне жіноча плоть, Боюсь, що скинути сідла не вдасться, Не вдасться зсунути з очей оброть. Та в цього світу дивній круговерті Моя істота вже конем була… То ж клич мене на мох! Неначе смерті, Боюсь і прагну я твого сідла.