Цей хліб, що світить на моїм столі, Поборює мою печаль і втому. Я сонця двигіт відчуваю в ньому, Неначе пульс на власному чолі. Безсмертя української землі, Розкрилля вод, вогні ракетодрому, В слова чи в сталь закуту силу грому Возносять хліборобів мозолі. Не нам нужди чи голоду очима Дивитись на весільний коровай, Складати вірш, в якому стогне рима. Нам думати про новий урожай. Щоб стала в ріст пшениця, як Дунай, І мисль горіла в неба за плечима.