Якби я втратив очі, Україно, То зміг би жить, не бачачи ланів, Поліських плес, подільських ясенів, Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно. У глибині моїх темнот і снів Твоя лунала б мова солов’їно; Той світ, що ти дала мені у віно, Від сяйва слова знову б заяснів. А глухоти не зможу перенести, Бо не вкладе ніхто в печальні жести Шум Черемошу, співи солов’я. Дивитися на радощі обнови, Та материнської не чути мови — Ото була б загибель-смерть моя.