Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою не знайомі, Та чом же те твоє вікно Горить в космічному огромі? Коли дивлюсь на небеса, Я те вікно щоночі бачу, І сходить золота краса В мою фантазію чортячу.